Музей розпочав свою історію у 1959 році як народна картинна галерея, створена зусиллями місцевої спільноти під керівництвом Івана Пархоменка.
Головні віхи становлення:
- Перші експонати: основу колекції склали 80 робіт, подарованих художниками з Донецька, Києва та Дніпра, а також 7 власних картин засновника.
- Шедеври з провідних музеїв: за сприяння Міністерства культури СРСР у 1961 році колекція поповнилася 114 творами. Серед них — колекція гравюр XVII – початку XX ст. (роботи О. Зубова, М. Уткіна, М. Ге, І. Крамського, В. Сєрова), твори станкового живопису (П. Петровичева, М. Лаврова, В. Полєнова, М. Ромадіна, Б. Ряузова, М. Суздальцева) та скульптура (М. Смирнова, М. Томського, Г. Шкловського, А. Посяда, С. Меркурова). Також галерея мала тісні зв’язки з промисловими підприємствами міста. Зокрема, на постійне зберігання від Палацу культури і техніки Новокраматорського машинобудівного заводу та завкому профспілки заводу було передано 34 предмети (5 скульптур, 14 графічних робіт і 15 живописних полотен).
- Епоха українського мистецтва (1967–1991): з 1967 року галерея стала філією Донецького обласного художнього музею. Завдяки директорці Раїсі Пашко, яка тісно співпрацювала з Міністерством культури УРСР та Дирекцією художніх виставок Спілки художників УРСР, музейна колекція поповнилася видатними творами українського мистецтва 1950–1980-х років, зокрема авторства Т. Яблонської, К. Трохименка, Г. Меліхова, С. Шишка, А. Кашшая, М. Глущенка та Ф. Захарова.
- Новий статус (1992): 1 лютого 1992 року заклад перейшов у комунальну власність Краматорської міської ради, ставши самостійною інституцією. Від радянської централізованої моделі музей еволюціонував до осередку підтримки місцевої спільноти Північного Донбасу та майданчика для молодих талантів, де головним способом поповнення фондів стали дарунки від художників.
Читати далі
Приховати
