Духота Василь Іванович

Василь Іванович Духота (нар. 1926, Старі Петрівці, Київщина) – український митець, відомий своєю працею в галузі декоративної кераміки. Учасник німецько-радянської війни, він після демобілізації присвятив життя мистецтву, закінчивши Київське училище прикладного мистецтва. Здобуті знання під керівництвом Дмитра Головка, Ніни Ган, Олександри Грядунової та Федора Олексієнка визначили його шлях у кераміці. Тривалий час Духота працював у галузі художнього виробництва: спершу на Полонському фарфоровому заводі, а згодом понад чверть століття очолював відділ художньої кераміки та обробки дерева Центральної художньо-експериментальної лабораторії Укрхудожпрому в Києві.

Творчість митця вирізняється поєднанням традицій української народної іграшки з власним новаторським баченням. Він створював керамічні статуетки вершників, тварин, птахів, оздоблюючи їх підполивним розписом або яскравими кольоровими поливами. Його серії «Бійці революції» (1967), «Звірі» (1970), а також окремі роботи «Козак Мамай», «Лісова пісня», «Рідна мова» стали характерними прикладами поєднання декоративності, символіки та живої пластики. Роботи Василя Духоти – це не лише мистецькі об’єкти, а й своєрідний діалог із фольклорними образами, який зберігає дух української культури та водночас надає їй сучасного звучання.