Літак-винищувач МіГ-19, бортовий № 15.

Опис

МіГ-19 — радянський надзвуковий винищувач другого покоління, розроблений у ДКБ А. І. Мікояна і М. Й. Гуревича. Літак призначався для перехоплення та знищення повітряних цілей, ведення повітряного бою, а також міг застосовуватися для ураження наземних цілей. МіГ-19 став першим серійним радянським винищувачем, здатним розвивати надзвукову швидкість у горизонтальному польоті. Серійні літаки оснащувалися двома турбореактивними двигунами РД-9Б із форсажними камерами. Озброєння складалося з трьох 30-мм гармат НР-30; під крилом передбачалося встановлення додаткового озброєння та підвісних паливних баків.

Основні технічні характеристики МіГ-19: екіпаж — 1 особа; довжина — близько 12,5 м; розмах крила — 9,0 м; висота — близько 3,9 м; площа крила — 25 м²; силова установка — два турбореактивні двигуни РД-9Б; максимальна швидкість — близько 1450 км/год; практична стеля — близько 17 500 м; маса порожнього літака — близько 5,2 т; нормальна злітна маса — близько 7,6 т; максимальна злітна маса — близько 8,9 т.

Представлений музейний експонат — макет літака-винищувача МіГ-19, бортовий № 15, заводський № 6101, 1958 року випуску. Літак був побудований на авіаційному заводі в Горькому (нині Нижній Новгород). Після завершення використання перебував на території колишнього піонерського табору в Черкаській області, де використовувався як меморіальний експонат. У жовтні 2010 року надійшов до музею. У 2015 році експонат було переведено з науково-допоміжного фонду до основного фонду музею.

За конструктивною схемою МіГ-19 — суцільнометалевий середньоплан зі стрілоподібним крилом і стрілоподібним хвостовим оперенням. Фюзеляж видовженої форми. У носовій частині розташований круглий лобовий повітрозабірник із центральним конусом. Кабіна пілота одномісна, закритого типу. Шасі триопорне, з носовою опорою.

Експонат має переважно сріблясто-сіре забарвлення. Носова частина навколо повітрозабірника та центральний конус пофарбовані в зелений колір. На обох бортах носової частини нанесено великий бортовий номер «15» блакитного кольору з червоною облямівкою. На вертикальному оперенні розміщено розпізнавальний знак у вигляді червоної п'ятикутної зірки зі світлою облямівкою.

Ліхтар кабіни закритий; його прозорі елементи мають виражене жовтувато-коричневе помутніння, пов'язане зі старінням матеріалу та тривалим перебуванням експоната просто неба. Під крилом встановлено підвісний паливний бак. На нижній поверхні крила та в районі вузлів підвіски збережені окремі конструктивні елементи. Експонат встановлений на власному триопорному шасі.

Стан збереження — задовільний. Основні елементи зовнішньої конструкції експоната збережені. На зовнішніх поверхнях наявні сліди тривалого експонування просто неба. Лакофарбове покриття нерівномірне, місцями вицвіле та забруднене; спостерігаються потертості, локальні втрати покриття, потемніння й атмосферні нашарування. Прозорі елементи ліхтаря кабіни істотно помутніли та набули жовтувато-коричневого відтінку. Бортовий номер «15» і розпізнавальний знак на вертикальному оперенні збережені та читаються.

Експонат має історичну, науково-технічну, меморіальну та експозиційну цінність. Він репрезентує один із важливих етапів розвитку радянської реактивної винищувальної авіації 1950-х років та дає можливість демонструвати характерні конструктивні особливості МіГ-19 — стрілоподібне крило й хвостове оперення, лобовий повітрозабірник із центральним конусом, одномісну кабіну, триопорне шасі та зовнішні вузли підвіски. Меморіальне значення має також історія самого експоната, який до надходження до музейної колекції використовувався як пам'ятний об'єкт на території колишнього піонерського табору в Черкаській області.