Учбово-тренувальний винищувач МіГ-15УТІ
| Дата створення | 1956 р. |
|---|---|
| Класифікація | Машини |
| Матеріал | Алюмінієвий сплав, Сталь, Оргскло |
| Техніка виконання | Техніки обробки металу, Техніки роботи зі склом |
| Розміри (Ш×Г) | 10,08 × 10,1 м |
| Музей | Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства "Державний університет "Київський авіаційний інститут» |
Опис
Учбово-тренувальний винищувач МіГ-15УТІ є одним із найстаріших експонатів Державного музею авіації. Назва цього літака має велике значення не лише для радянських льотчиків післявоєнного періоду, а й для їхніх колег у всьому світі, оскільки у 1950-х роках майже в кожному збройному конфлікті використовувалися винищувачі МіГ-15.
Цей винищувач відкрив еру реактивної авіації в СРСР, хоча й не був першим радянським реактивним літаком у хронологічному порядку. Проте він став однією з найпоширеніших бойових машин, яка отримала визнання серед пілотів та викликала побоювання у противників. За роки експлуатації МіГ-15 перетворився на символ радянської військово-повітряної могутності.
Розробка літака відбувалася у складний повоєнний період, коли авіаційна промисловість СРСР ще не мала достатнього досвіду створення літаків для високих дозвукових швидкостей, а також власних реактивних двигунів. Водночас загроза американських стратегічних бомбардувальників з ядерним озброєнням змушувала Радянський Союз терміново розробляти ефективні засоби протидії.
Перший політ прототипу МіГ-15 відбувся 30 грудня 1947 року. Літак відзначався високими льотними характеристиками: він був швидкісним, маневреним, простим у пілотуванні й обслуговуванні, мав потужне озброєння, а також відзначався міцністю та надійністю конструкції. МіГ-15 міг розвивати швидкість до 1050 км/год, досягати висоти 15 000 метрів, а його дальність польоту з підвісними паливними баками перевищувала 1500 км.
Основним призначенням МіГ-15 було знищення бомбардувальників, тому він оснащувався трьома гарматами: однією 37-мм гарматою Н-37 та двома 23-мм гарматами НР-23. Влучення одного або двох снарядів було достатнім для знищення ворожого винищувача, а навіть коротка черга могла завдати критичних пошкоджень великим чотиримоторним американським бомбардувальникам.
Серійне виробництво МіГ-15 розпочалося у 1948 році на трьох авіазаводах ще до завершення льотних випробувань. Після підтвердження бойових характеристик літака виробництво розширили на ще чотири авіапідприємства. Постачання винищувачів до військових частин розпочалося взимку 1949 року. У період з 1949 по 1959 рік у СРСР було виготовлено 13 131 літак МіГ-15. Ліцензійне виробництво здійснювали також у Чехословаччині (2012 бойових та 2013 навчально-тренувальних літаків під маркою S-102, S-103 і CS-108) та Польщі (1000 одиниць Lim-1 і Lim-2). Літак експортувався до країн Варшавського договору, Китаю, КНДР, Єгипту, Сирії, Куби та інших держав, у понад 50 країнах він перебував на озброєнні військово-повітряних сил.
Було розроблено кілька модифікацій МіГ-15, зокрема одномісні винищувачі МіГ-15 і МіГ-15біс (оснащений потужнішим двигуном ВК-1), винищувач супроводу МіГ-15Сбіс (з двома підвісними паливними баками об’ємом 600 л кожен), розвідувальний літак МіГ-15Рбіс та навчально-тренувальний варіант УТІ МіГ-15.
Винищувачі МіГ-15 брали активну участь у збройних конфліктах. Зокрема, їх поява у 1950 році в Північній Кореї стала несподіванкою для американських пілотів: радянський винищувач значно перевершував за характеристиками більшість ворожих літаків. Лише введення в експлуатацію F-86 Sabre змогло відновити баланс сил. За офіційними даними Центрального архіву Міністерства оборони РФ, радянські пілоти на МіГ-15 збили у Корейській війні 1097 літаків супротивника, втративши при цьому 335 власних машин.
У музеї представлено навчально-тренувальний варіант винищувача – УТІ МіГ-15. Із загальної кількості 3433 випущених одиниць 511 було збудовано в Україні у 1950-1954 роках на Харківському державному авіаційному виробничому об’єднанні. Протягом понад 25 років ці літаки використовувалися як основні навчально-бойові літаки радянських ВПС. Жоден льотчик-винищувач того періоду не обійшовся без підготовки на цьому літаку.
Навчально-тренувальний варіант відрізнявся від бойового наявністю другої кабіни, зменшеним запасом пального та спрощеним озброєнням: замість гармат він оснащувався одним великокаліберним кулеметом, призначеним для навчання стрільбі по повітряних і наземних цілях. УТІ МіГ-15 перебував на озброєнні військово-повітряних сил 31 держави.
Літак має суцільнометалевий монококовий фюзеляж округлої форми з гладкими обводами. Носова частина містить великий повітрозабірник для реактивного двигуна, що характерно для літаків того часу. Фюзеляж пофарбований у сріблястий (металевий) колір. Кабіна двомісна, закрита прозорим ліхтарем із жовтуватим відтінком. Ліхтар складається з передньої нерухомої частини та задньої відкидної секції. Крило має стрілоподібну форму, що покращує аеродинамічні характеристики на високих швидкостях. Крило оснащене механізацією – закрилками та елеронами. Вертикальний кіль має традиційну стрілоподібну форму. Горизонтальні стабілізатори також мають значну стріловидність. Триопорне шасі з носовою стійкою. На бортах літака нанесено червону зірку – стандартний розпізнавальний знак радянських ВПС. На носовій частині червоною фарбою нанесений бортовий номер "31".

Схожі предмети

Настінний культовий знак
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
1950 р.

Авіаційний рятувальний пояс АСП-74 (№ Я82046605) у комплекті з чохлом.
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Навігаційна лінійка НЛ-7-II (1941 р.)
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
1941 р.

Навігаційний розрахунковий прилад НРК-2
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
1969 р.

Заводська попереджувальна табличка «Внимание! Высокое напряжение» з літака Ту-160, бортовий № 30, серійний № 84602438.
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Табличка заводська з літака Ту-160, бортовий № 25, серійний № 84703453
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Пульт керування ГПК-52-ПУ
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Вказівник швидкості КУС-750.
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Пульт керування станцією Р-852.
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Пульт керування ПДУ-36 радіостанції «Баклан».
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Індикатор курсових кутів ІКУ-1А.
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома

Заводська табличка з літака Ту-95МС, бортовий № 24, серійний № 15119.
Державний музей авіації імені О.К. Антонова Державного некомерційного підприємства Державний університет Київський авіаційний інститут
Дата невідома