Опис
На зображенні постає узагальнений, майже містичний образ дівчини-мавки — істоти, тісно пов’язаної з природою. Композиція побудована як поєднання людського обличчя і лісового середовища, що ніби проростає крізь нього.
Обличчя дівчини виринає з темної, насиченої фактури. Воно спокійне, відчужене, з напівзаплющеними очима і ледь окресленими рисами. Вираз позбавлений індивідуальної портретної конкретики, натомість передає стан — задумливість, тишу, внутрішню зосередженість. Світлі плями на обличчі контрастують із глибокими чорними масами довкола, завдяки чому воно здається ніби освітленим зсередини.
Навколо і крізь обличчя переплітаються гілки, коріння, трави й квіти. Вони утворюють складну мережу ліній і плям, що водночас нагадує волосся і частину лісового пейзажу. Деякі рослини проростають у нижній частині композиції, підсилюючи відчуття органічного злиття людини з природою. Вугіллям майстерно передано світлотінь — плавні переходи створюють відчуття об’єму, але без надмірної деталізації.
