Спогади «Не маю права мовчати, повинна розповісти» Пономаренко Валентини Василівни, колишньої ув’язненої концтабору «Равенсбрюк» №37219 та концтабору «Бухенвальд».

Спогади Пономаренко В.В. за період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. 30 аркушів тонкого паперу, машинопис. Аркуші заповнені з однієї сторони (лицьової), мова – російська. На титульному аркуші у верхній правій частині – місце та дата написання, прізвище та ініціали авторки. В центрі – назва спогадів у два ряди: «Воспоминания не имею права молчать, должна рассказать», мова – російська. Авторка пише, що війна застала її на практиці в селищі Фряново Московської області, була вона тоді студенткою 4-го курсу Харківського текстильного інституту. Повернулася до Харкова; навчалася, ходила на копання окопів, протитанкових ровів в Зачепилівському районі. Залишилася в окупованому Харкові разом з родиною (мама і три сестри). На роботу до німців не йшли. 10 квітня 1942 року примусово вивезли разом із сестрами до Німеччини, в Берлін. Далі авторка розповідає про тяжкі поневіряння в неволі: концтабори «Марієнфельд», «Шпергау», про участь в роботі Берлінського підпільного комітету ВКП(б), про арешт в березні 1944 року, катування у фашистських застінках. Далі був концтабір для жінок «Равенсбрюк», потім – «Бухенвальд» та втеча 10 квітня 1945 року разом з трьома подругами. Додому повернулася в червні 1945 року. У кінці своїх спогадів авторка закликає охороняти мирне життя і любити свою Батьківщину, родину.