Лариса Гарбузенко. Травень.

Лариса Гарбузенко. Травень. 2016. Флізелін, папір, вирізання. 80х60 Твір з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво», переданий до фондів музею автором після експонування на виставці творів претендентів на здобуття обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка у 2016 році в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна (2016), виконаний в техніці витинанки в авторській художній манері. Гарбузенко Лариса Володимирівна (1966 р.н.), м. Кропивницький – член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України (2012), кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мистецтв факультету освітніх наук та мистецтв Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, лауреат обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка в номінації «декоративно-прикладне мистецтво» (2016). Закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К.Д.Ушинського, тепер Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, спеціальність «креслення, образотворче мистецтво і праця» (1988), аспірантуру Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (1999). Учасник всеукраїнських виставок та конкурсів декоративно-прикладного мистецтва. Твори зберігаються у художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна та КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» в м. Кропивницькому, в приватних колекціях в Україні та за кордоном. Учасниця Всеукраїнського телепроєкту «Майстер-клас з Наталкою Фіцич», творчість представлена у фільмі «Настінний декоративний розпис Лариси Гарбузенко» (2011) та обласній телепрограмі «В народному стилі» (2014). Творчо працює в традиційних техніках декоративно-прикладного мистецтва – декоративний розпис, витинанка, батик, набійка, використовує народні прийоми штампування природними матеріалами (овочі, рослини та інше) на папері та на полотні. Творам притаманні символізм та семантична багатомірність зображення, чітка і ритмічно структурована композиція, поєднання рослинного і геометричного декору, площинність і цілісність, що досягається за рахунок відмови від надмірної деталізації малюнку і застосування крупних орнаментальних модулів. Мисткиня відроджує і впроваджує культурну практику використання орнаментального декоративного розпису в оформлені інтер’єру. З цією метою вивчає регіональні відмінності українського декоративного розпису та досліджує стилістичні риси хатнього стінопису, поширеного на початку 20 ст. зокрема на Кіровоградщині. Темами мисткині є композиції з квітами, міфічними птахами – творцями світу та «Деревом Життя» – уособленням єдності усього світу, своєрідної моделі Всесвіту, цей мотив з другої половини 18 ст. в народному середовищі українців втілився в композицію «Вазон».