Спогади Красиловської Любові Наумівни, колишнього в’язня концтабору в с. Немороже, про життя єврейського населення під час німецько-фашистської окупації.

Спогади Красиловської Любові Наумівни, колишньої ув’язненої концтабору в с. Немороже, про життя єврейського населення під час німецько-фашистської окупації. 7 аркушів тонкого пожовклого паперу, машинопис. Аркуші заповнені з однієї сторони, мова – російська. Спогади про життя єврейського народу під час німецько-фашистської окупації. Авторка пише, що фашисти прийшли в її місто м. Звенигородка Черкаської області 29 липня 1941 року. ЇЇ батьків німці розстріляли, а її заставили викопати яму (могилу для матері), а потім засипати її. 5 травня 1942 року був організований трудовий концтабір в місті, куди потрапила і Любов Наумівна. Працювала на кам’яному і пісочному кар’єрах, які знаходилися за 10 км від концтабору. В грудні 1942 року потрапила в табір в с. Будище Лисянського району, спали на полу, на соломі, приміщення не обігрівалось. Мокре взуття замерзало на ногах. Норму не виконувала, за це били, не давали їжі. Носила поверх одягу жовту зірку, що означало: «смертники». Концтабір проіснував до 23.08.1943 року. В травні 1943 року втекла з концтабору до Кіровоградської області. Додому повернулася в травні 1944 року, у вересні пішла на роботу в школу.