Літак МіГ-27К

Опис

МіГ-27К (К – з системою „Кайра”), або „32-26”, був вдосконаленою моделлю МіГ-23БМ/МіГ-27. Він став одним із перших радянських винищувачів-бомбардувальників, здатних використовувати високоточну зброю за звичайних та складних погодних умов. Перший політ відбувся 29 грудня 1974 року, а з 1976 р. розпочалося серійне виробництво літака.

Головними відмінностями було застосування найновішої на той час лазерно-телевізійної прицільної системи „Кайра” разом із вдосконаленою прицільно-навігаційною системою на базі потужної цифрової ЕОМ. Була значно розширена номенклатура керованого ракетного озброєння, у тому числі високоточного: нових ракет Х-25 та Х-29, керованих авіабомб КАБ-500, протирадарних ракет Х-27ПС та нових КР „повітря-повітря” Р-60 з самонаведенням. Система „Кайра” забезпечувала пуск ракет у режимі „вистрілив-забув” та за складних погодних умов. Проте вона мала високу вартість і складність, через що випуск МіГ-27К був обмеженим – у 1976-82 роках було побудовано лише 214 машин.

МіГ-27К стояли на озброєнні лише ВПС СРСР. На території України базувалися 4 полки МіГ-27-х. Найдовше, з 1975 по 1990 рік, на них літав 722 АПВБ (аеродром Мартиновка під м. Вознесенськ).

Літак має клиноподібний фюзеляж, який звужується до носової частини. Повітрозабірники розташовані по боках фюзеляжу, біля кабіни пілота.

Крило змінної стріловидності дозволяє змінювати конфігурацію залежно від швидкості польоту: у розгорнутому положенні воно забезпечує кращу маневреність, у складеному — збільшує швидкість.

Фарбування літака камуфляжне, з переважанням бурих і зелених відтінків. На борту білий номер "57", що вказує на його тактичну нумерацію. Поверхня фюзеляжу має значні сліди корозії та вицвітання фарби. Хвостове оперення високе. Шасі триопорне, з передньою стійкою під кабіною та двома основними опорами під крилом. Літак демілітаризовано. Блоки обладнання, агрегати систем, двигуни – відсутні.