Микола Фірсов. Озерце.

Description

Микола Фірсов. Озерце. 1999. Глина, глазур, ліплення, випал. Діаметр – 37.

Твір керамічний (таріль настінна) з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво», переданий до фондів музею автором після експонування на виставці «До 10-ї річниці Кіровоградської обласної організації Національної Спілки художників України» в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна (1999).

Фірсов Микола Іванович (1945 – 2022), м. Кропивницький – член Національної Спілки художників України (1994), лауреат обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка в номінації «декоративно-прикладне мистецтво» (2005). Закінчив Одеське державне художнє училище ім. М.Б.Грекова (1970). Працював у Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду Української РСР (1970-1994). Учасник республіканських та всеукраїнських художніх виставок (з 1975). Створив керамічну майстерню Фірсових (дружина – заслужений художник України Неля Федорівна Фірсова, сини – члени Національної Спілки художників України Сергій та Олександр Фірсови), яка стала унікальним явищем в мистецькому житті Кіровоградщини. Про династію Фірсових та їх керамічну майстерню був відзнятий документальний фільм, який демонструвався на всеукраїнських телеканалах УТ-1 та УТ-2, всесоюзному «Останкіно» (1991). Виставки родини Фірсових експонувалися у Кропивницькому – художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна (1995, 2021) та Кіровоградському обласному художньому музеї, тепер КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» (2010, 2015). Твори зберігаються у художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна та КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» в м. Кропивницькому, в приватних колекціях в Україні та за кордоном. В творчості надавав перевагу класичним формам професійної кераміки, керуючись мистецькими принципами – краса, функціональність і конструктивність. Особливістю є звернення до образу сучасника, різних сфер життя й побуту містянина. В композиційних панно відтворював власні роздуми над сенсом буття, своєрідний міський фольклор, історію українського народу та красу природи.