Вертоліт Мі-24П, бортовий № 72.

Мі-24П — радянський транспортно-бойовий вертоліт, одна з модифікацій сімейства Мі-24, розробленого в ДКБ М. Л. Міля. Призначався для вогневої підтримки сухопутних військ, ураження живої сили, броньованої та іншої наземної техніки противника, перевезення десанту, евакуації поранених та виконання транспортно-бойових завдань. Характерною особливістю Мі-24П є нерухомо встановлена на правому борту 30-мм двоствольна гармата ГШ-30К. Вертоліт цієї модифікації виконаний за класичною одногвинтовою схемою з п'ятилопатевим несучим і трилопатевим рульовим гвинтами та оснащений двома турбовальними двигунами ТВ3-117. Екіпаж розміщується у тандемній броньованій кабіні; у середній частині фюзеляжу розташована транспортно-десантна кабіна. Коротке крило має вузли для підвіски авіаційного озброєння. Технічні характеристики: довжина фюзеляжу — 17,51 м; загальна довжина з гвинтами — близько 21,35 м; ширина фюзеляжу — 1,70 м; розмах крила — 6,65 м; загальна висота — 5,47 м; діаметр несучого гвинта — 17,30 м; маса порожнього вертольота — близько 8 570 кг; нормальна злітна маса — 11 300 кг; максимальна злітна маса — 11 500 кг; максимальна швидкість — 320 км/год; крейсерська швидкість — 270 км/год; практична стеля — 4 500 м; екіпаж — 2–3 особи. У музеї представлений вертоліт Мі-24П, бортовий №72, заводський №35324326222932, 1986 року випуску. Після завершення експлуатації у 2007 році вертоліт був переданий до Державного музею авіації. До музею експонат надійшов у некомплектному стані. У 2017 році експонат отримав сучасне нестандартне декоративно-художнє оформлення, що не відповідає штатним схемам військового забарвлення Мі-24. Фюзеляж, хвостова балка, крила та вертикальне оперення вкриті складною графічною композицією з хвилястих, контурних і переплетених ліній чорного, білого, сірого та рожево-червоного кольорів. У верхній частині носової секції нанесено великий бортовий номер «72». Носова частина має характерну для Мі-24 ступінчасту конфігурацію з тандемним розташуванням засклених кабін екіпажу. Лопаті несучого та рульового гвинтів відсутні; відкритими залишаються втулка й елементи механізму несучого гвинта. Зовнішнє підвісне озброєння відсутнє. Вертоліт встановлений на власне шасі. Стан збереження — задовільний, некомплектний. На зовнішніх поверхнях наявні сліди тривалого експонування просто неба: забруднення, потертості, вицвітання, локальні пошкодження та ознаки старіння лакофарбового покриття. Експонат має історичну, науково-технічну, документальну та експозиційну цінність як зразок радянської військової авіаційної техніки 1980-х років і представник однієї з основних бойових модифікацій сімейства Мі-24. Збереження вертольота в музейній колекції дає можливість демонструвати особливості конструкції та компонування транспортно-бойових вертольотів цього типу. Сучасне художнє оформлення надає вертольоту оригінального та впізнаваного вигляду.