Сьогодні до Маріупольського краєзнавчого музею неможливо прийти на екскурсію. Його працівники не мають доступу до будівлі, а доля багатьох предметів із колекції залишається невідомою. Значну частину музейних цінностей незаконно вивезли росіяни, деякі експонати могли бути знищені або втрачені під час бойових дій.
Та музей продовжує існувати — у виставках, дослідженнях, публічних лекціях і роботі людей, які зберігають пам’ять про його фонди. За вцілілими інвентарними книгами, фотографіями й описами команда відновлює електронний каталог колекції. Уже вдалося зібрати відомості приблизно про 1700 творів живопису та графіки.
Ця робота має не лише музейне значення. Документування кожного предмета допомагає довести, що він належав Україні, розшукувати незаконно переміщені експонати й у майбутньому домагатися їхнього повернення.
Яким був Маріупольський краєзнавчий музей до окупації, що відомо про долю його колекції та чому цифровий облік музейних фондів став одним з інструментів захисту культурної спадщини України під час війни — читайте далі.
Маріупольський краєзнавчий музей до повномасштабного вторгнення
Маріупольський краєзнавчий музей був одним із найстаріших музеїв Донеччини та всього Приазов’я. Його історія розпочалася 1920 року, а до початку повномасштабного російського вторгнення у фондах зберігалося понад 60 тисяч предметів.
До музейного комплексу також входили Художній музей імені Архипа Куїнджі та Музей народного побуту. Разом вони представляли історію, природу, мистецтво й багатокультурну спадщину Маріуполя та Приазов’я.
У колекціях зберігалися археологічні знахідки від кам’яної доби до козацького часу, пам’ятки грецької культури Приазов’я, етнографічні матеріали, документи, фотографії та предмети побуту. Окремі фонди становили живопис, графіка, нумізматика і природничі колекції.
Для кількох поколінь містян ці музеї були місцем першого знайомства з минулим Маріуполя. Через окремі речі, документи й твори мистецтва вони розповідали, хто жив у місті, як воно змінювалося та з яких культур складалася його історія.
Що сталося з музеєм Маріуполя під час окупації
Від 24 лютого 2022 року Маріуполь опинився під російськими обстрілами. Місто швидко потрапило в оточення, а безперервні бойові дії унеможливили евакуацію десятків тисяч музейних предметів.
Частина працівників змогла виїхати лише тоді, коли з’явилася можливість урятувати власні життя. На той час вивезти музейні фонди вже було неможливо, тому основна колекція залишилася в окупованому Маріуполі.
Будівля Маріупольського краєзнавчого музею зазнала пошкоджень унаслідок атак загарбників. Проте найбільших втрат зазнали його фонди. Значну частину колекції російські окупаційні адміністрації незаконно вивезли з міста.
Доля багатьох експонатів досі невідома. Частина могла бути втрачена або знищена під час війни. Інші предмети могли перемістити до музеїв і сховищ на тимчасово окупованих територіях або в росії.
Остаточно визначити, що залишилося у фондах, що було зруйновано, а що викрали окупанти, можна буде лише після деокупації Маріуполя та повної перевірки колекції.
Як документують викрадення культурних цінностей окупантами
Маріупольський краєзнавчий музей став одним із найбільш яскравих прикладів злочинів росії проти української культурної спадщини. Його історія показує, чому втрачені музейні колекції України потрібно документувати вже зараз.
Українська сторона фіксує факти незаконного переміщення музейних колекцій та втрати окремих фондів. Зібрана інформація має стати доказовою базою для майбутніх міжнародних розслідувань. Вона також потрібна для пошуку предметів і повернення культурних цінностей Україні.
Але недостатньо лише знайти річ, схожу на експонат із маріупольської колекції. Необхідно встановити її походження, характеристики, інвентарний номер та довести, що до окупації вона належала саме цьому музею.
Саме тому документування воєнних злочинів проти культурної спадщини передбачає відновлення відомостей про кожен музейний предмет. Інвентарні книги, описи фондів, фотографії та інша облікова документація можуть підтвердити існування експоната та його належність до колекції.
Як продовжує працювати музей без стін
Після окупації Маріупольський краєзнавчий музей не припинив роботи. Його команда продовжує дослідницьку, виставкову та просвітницьку діяльність у різних містах України.
Музейники створюють проєкти про культурну спадщину Маріуполя, проводять публічні лекції, беруть участь у конференціях і професійних дискусіях про збереження музейних предметів під час обстрілів. Вони також долучаються до фіксації злочинів проти української культурної спадщини.
Після початку повномасштабного вторгнення команда реалізувала виставки «Вписано в історію. Зруйновано війною», «Обережно Крихке!», «3011: Обличчя Нескорених» і «Закарбовано / Загартовано». Також вийшла книга «Славік. Музей в підвалі» та продовжив роботу меморіальний проєкт «Маріуполь пам’ятає».
Фактично сьогодні музей існує завдяки своїм працівникам. Не маючи доступу до будівлі та більшості фондів, вони продовжують розповідати про Маріуполь і зберігати відомості про колекцію.
Цифрове відновлення музейних фондів Маріуполя
Одним із головних напрямів роботи став електронний каталог музейних фондів. Його створюють на основі цифрових копій інвентарних книг, описів, архівних фотографій та іншої документації, яка дивом збереглася.
Проєкт реалізують у співпраці з Товариством Рафаеля Лемкіна, ГО «Музей сучасного мистецтва» та Лабораторією моніторингу української спадщини HeMo. Роботу підтримують Міністерство закордонних справ Королівства Нідерландів і Penn Cultural Heritage Center.
Наразі електронний каталог містить близько 1700 творів живопису та графіки. Згодом до нього мають увійти відомості про археологічні, історичні, етнографічні й інші музейні колекції.
Кожен відновлений запис підтверджує, що певний предмет існував і був частиною фондів Маріупольського краєзнавчого музею. Це дає змогу поступово відтворювати структуру розпорошеної колекції, навіть не маючи фізичного доступу до неї.
Оцифрування музейних колекцій дає змогу поступово відтворювати структуру розпорошених фондів, навіть не маючи фізичного доступу до них. Кожен запис підтверджує існування предмета та його належність до Маріупольського краєзнавчого музею, а в майбутньому може допомогти ідентифікувати незаконно переміщений експонат.
Чому Реєстр Музейного фонду України критично важливий під час війни
Історія Маріупольського краєзнавчого музею показує, наскільки вразливим є облік, якщо інформація про колекцію зберігається лише в музейній будівлі.
Паперові інвентарні книги та картки можуть згоріти під час пожежі, постраждати від води під час гасіння, залишитися під завалами або бути викрадені окупантами. Разом із комп’ютерами та локальними електронними каталогами музей може втратити відомості, без яких складно ідентифікувати предмети та довести їхню належність до колекції.
Реєстр Музейного фонду України дає змогу зберігати інформацію в державній цифровій системі. Фактично це страховий примірник музейного обліку, який неможливо знищити разом із будівлею чи вивезти разом із експонатами.
Внесення колекцій до Реєстру не захистить сам предмет від російської ракети або викрадення. Проте держава збереже доступ до його опису, походження та інших відомостей, навіть якщо музей втратить первинну документацію.
Тож перелік музейних фондів онлайн та цифровізація музеїв України є не лише питанням зручності чи розвитку. Під час війни це спосіб не допустити, щоб разом із музейними предметами зникли й відомості про них.
Як Реєстр Музейного фонду України і Національний музейний портал можуть представляти музей
Цифрові дані потрібні не лише музейникам і правоохоронцям. Після внесення відомостей до Реєстру музей зможе представляти колекцію широкій аудиторії через Національний музейний портал.
Для музею, який втратив доступ до власної будівлі, це можливість залишатися видимим. Його предмети зможуть побачити дослідники, потенційні партнери й інвестори, українська та міжнародна аудиторія.
Водночас публічна цифрова присутність засвідчуватиме, що інституція продовжує працювати й розвиватися, попри окупацію міста.
Якої допомоги потребує Маріупольський краєзнавчий музей
Уже сьогодні музею необхідно продовжувати цифрове документування колекції та наповнення електронного каталогу. Що більше предметів буде описано, то більше відомостей збережеться для їхнього майбутнього пошуку й повернення.
Не менш важливими залишаються міжнародний розшук незаконно переміщених експонатів і юридична фіксація злочинів росії проти культурної спадщини. Ця робота потребує тривалої співпраці музейників, дослідників, українських державних установ та міжнародних партнерів.
Підтримки потребує і команда музею, яка працює без доступу до своєї будівлі та основної колекції. Продовження виставкових, дослідницьких і просвітницьких проєктів допомагає зберігати зв’язок між музеєм, Маріуполем та його мешканцями.
Майбутнє Маріупольського краєзнавчого музею не зводиться до відновлення споруди після деокупації. Відбудовані стіни самі собою не повернуть музейних предметів і не відтворять відомостей про них — усього того, що зберігало пам’ять про місто впродовж століть. Саме тому музейники вже зараз збирають цю інформацію фрагмент за фрагментом, щоб після звільнення Маріуполя мати основу, на якій музей зможе відродитися.
Фото надано Маріупольським краєзнавчим музеєм
.jpg)