У музеї POLIN відвідувач проходить крізь символічний ліс, опиняється на площі єврейського містечка, друкує сторінку старої книжки, заходить до довоєнного кінотеатру та слухає голоси людей.
Тут історію, зокрема її складні й травматичні сторінки, можна не лише побачити в експонатах і документах, а й осмислити через простір та взаємодію з ним.
Архітектура, реконструкції, звук, відео та інтерактивні елементи проводять крізь тисячолітню історію євреїв на польських землях — від перших поселень до сучасності.
Таку модель заклали ще під час створення музею. Оскільки багато історичних джерел і предметів не збереглися або дійшли лише частково, основою експозиції стала не музейна колекція, а сама історія. POLIN задумували як «музей життя», що розповідає її не лише крізь трагедію Голокосту.
Архітектура як частина музейної розповіді
Музей POLIN розташований у варшавському районі Муранув, у центрі колишнього єврейського кварталу, який під час Другої світової війни німці перетворили на гетто. Навпроти стоїть Пам’ятник героям гетто. Зовні це стримана скляна будівля, спроєктована фінським бюро Lahdelma & Mahlamäki. Однак усередині простір різко змінюється.
Центральний хол перетинають високі хвилясті стіни, що нагадують каньйон, розмитий бурхливою річкою. Розрив між ними символізує пролом у тисячолітній історії польських євреїв, спричинений Голокостом.
Водночас шлях веде до світла й зелені парку. Так архітектура розповідає і про непоправну втрату, і про життя, що триває.
Історія, відтворена у просторі
Постійна експозиція побудована як подорож крізь різні епохи. Вона починається в символічному лісі, де звучить легенда про прихід євреїв на польські землі. Слово «Полін» у перекладі з івриту означає «тут відпочинеш» і водночас є назвою Польщі.
Далі постають ринкова площа єврейського містечка, корчма та житлові приміщення. Над ними височіє яскраво розписане склепіння дерев’яної синагоги з Гвіздця — його реконструювали за історичними матеріалами, використовуючи традиційні інструменти й технології. Саму синагогу знищили під час Другої світової війни.
Ще один простір відтворює єврейську вулицю міжвоєнної Польщі. Фасади будинків, вивіски, кав’ярня та кінотеатр створюють образ міста, у якому співіснували різні мови, погляди й культурні середовища. Історія тут розкривається через повсякденне життя — те, що люди читали, слухали, обговорювали й бачили навколо себе.
Мультимедіа як спосіб пізнавати минуле
У POLIN відвідувач може не лише роздивлятися експонати, а й взаємодіяти з ними. На реконструйованому друкарському верстаті можна надрукувати сторінку старої книжки, а на іншому інтерактивному експонаті — спробувати викарбувати монету.
Ще один інтерактив пропонує обрати, у якій із трьох держав ви хотіли б жити після поділу Речі Посполитої. Так зміна кордонів постає не просто подією на карті, а рішенням, від якого залежить подальше життя людини.
Екрани, аудіозаписи, фільми, фотографії, макети й реконструкції допомагають показати те, чого більше не існує: зруйновані синагоги, втрачені міські квартали, довоєнне культурне життя. У галереї Голокосту представлені документи та особисті свідчення, зокрема фрагменти архіву Рінгельблюма.
Такий принцип POLIN використовує і в тимчасових проєктах. Наприклад, виставка «Сила слів. Про єврейські мови» пропонує дивитися, слухати й писати. Оригінальні предмети та репродукції тут поєднані із сучасним мистецтвом, відео та інсталяціями, щоб розповісти про мову як частину культури, пам’яті та ідентичності.
Технології в POLIN не перетворюються на атракцію, а допомагають зрозуміти історичний контекст, відтворити втрачений світ та відчути його атмосферу.
POLIN українською та онлайн
У 2019 році для постійної експозиції POLIN створили аудіогід українською, а для сімей із дітьми від 6 до 12 років — окремий родинний. Його доповнюють ігрові сцени у виконанні українських акторів, а частина розповіді знайомить із життям євреїв на українських землях.
Знайомство з музеєм не обмежується його залами: постійну експозицію можна побачити й онлайн — у форматі віртуальної подорожі.
Досвід POLIN цікавий тим, як різні музейні засоби доповнюють одне одного. Тут предмети поєднуються з реконструкціями, документи — з голосами очевидців, а історичні дослідження стають основою інтерактивних і мультимедійних рішень.
Так відвідувач не просто дізнається про минуле, а поступово відкриває його сам — через те, що бачить, чує і робить у музеї.
Фото: M. Starowieyska, M. Jaźwiecki / Museum of the History of Polish Jews
.jpg)