Оцифрування музейних колекцій під час війни — це не лише спосіб зробити їх доступними онлайн. Цифрова копія дає змогу зберегти відомості про предмет, якщо оригінал буде пошкоджено, знищено або викрадено, а також допомагає підтвердити його належність конкретному українському музею під час повернення культурних цінностей.
Та перш ніж фотографувати експонати, публікувати їхні зображення на сайті або створювати віртуальну виставку, музейникам потрібно з’ясувати, кому належать права на твір і результат його оцифрування. Відповіді на ці та інші практичні питання зібрані в «Рекомендаціях для закладів культури щодо дотримання прав інтелектуальної власності».
Музейний предмет і права на твір
Володіння картиною, скульптурою чи рукописом не означає автоматичного володіння майновими авторськими правами. Вони можуть належати автору, його спадкоємцям або іншому правовласнику й переходять до музею лише на підставі договору.
Зазвичай майнові права діють упродовж життя автора і ще 70 років після його смерті. Окреме правило стосується посмертно реабілітованих митців: цей строк обчислюють із 1 січня року, наступного за роком реабілітації.
У брошурі це пояснено на прикладах Михайла Бойчука, Василя Седляра та Миколи Івасюка, чиї твори досі мають правову охорону.
Що можна оцифровувати без дозволу
Музеї з відкритим доступом для відвідувачів можуть без дозволу правовласника створювати цифрові копії творів зі своїх фондів для збереження або заміни втрачених, пошкоджених чи непридатних примірників. Такі матеріали можна зберігати на музейних серверах або в закритих хмарних сховищах.
Однак оцифрування для збереження не дає автоматичного права розміщувати копію в інтернеті, друкувати її на сувенірах чи передавати іншим установам. Якщо твір ще не перейшов у суспільне надбання, для такого використання потрібен дозвіл правовласника.
Кому належать створені фото і віртуальні тури
У рекомендаціях окремо розглянуто права на фотографії, 3D-моделі та віртуальні екскурсії. Якщо фотограф добирає ракурс, освітлення і композицію, створена ним фотографія може стати окремим об’єктом авторського права. Тому музею варто заздалегідь визначити права працівників у посадових документах, а зі сторонніми виконавцями — укласти договори.
У брошурі також розібрані змодельовані ситуації, пов’язані з випуском комерційних каталогів і сувенірів, передаванням матеріалів онлайн-платформам та створенням віртуальних екскурсій.
Ці приклади допомагають зрозуміти, коли музей може використовувати цифрові матеріали вільно, а коли потрібно отримати дозвіл правовласника або врегулювати права в договорі.
Зберігати відомості про оцифровані колекції музеї можуть на Національному музейному порталі. Це надійний державний ресурс, який допомагає систематизувати дані про музейні предмети та зберегти підтвердження їхньої належності українським музеям.
.jpg)