VR у музеї дає змогу побачити те, що недоступне під час звичайної екскурсії: опинитися в закритому для відвідування просторі, роздивитися фондові предмети або потрапити до майстерні художника. А ще — пройти інтерактивний квест чи відвідати виставку, перебуваючи за сотні кілометрів від неї.
Віртуальна реальність у музеях не замінює оригінальні експонати та живе відвідування. Натомість вона розширює можливості музею: допомагає реконструювати втрачені або недоступні об'єкти, створювати нові освітні формати й відкривати колекції ширшій аудиторії.
Українські музеї вже використовують такі технології на практиці. Розповідаємо про кілька проєктів, які показують, якими різними можуть бути VR виставка, екскурсія чи музейний квест.
Побувати там, куди не можна потрапити
Одна з можливостей VR — перенести відвідувача у простір, де складно або неможливо опинитися наживо.
Саме так працює проєкт «Чорнобиль VR» від Національного музею «Чорнобиль» та команди «єМузей». Віртуальна екскурсія охоплює 11 локацій. Користувачі можуть побачити Прип'ять, саркофаг і навіть віртуально зазирнути всередину реактора. Основою для туру стали фотопанорами Миколи Омельченка.
Для проєкту музей придбав два VR-шоломи та запровадив віртуальні екскурсії як окрему послугу для відвідувачів. Незадовго до цього заклад завершив масштабне оновлення та модернізацію експозиційних залів, однак в оновленому просторі встиг пропрацювати лише 25 днів. 24 травня 2026 року внаслідок чергового російського обстрілу сталося цілеспрямоване влучання безпосередньо в будівлю музею. Через завдані руйнування Національний музей «Чорнобиль» наразі вимушено призупинив роботу.
Цей досвід показує ще одну важливу можливість цифрових технологій: VR-тури не лише пропонують нові формати знайомства з музеєм, а й допомагають зберегти та зробити доступною його спадщину, навіть коли фізичний простір зазнав ушкоджень.
Перетворити екскурсію на гру
Цифрові технології в музеях змінюють і взаємодію з колекцією. Відвідувач може не лише читати інформацію чи розглядати експонати, а й виконувати завдання та досліджувати простір самостійно.
Так побудований віртуальний квест «Світ Катерини Білокур», створений Національним музеєм декоративного мистецтва України разом із «єМузеєм» за підтримки Українського культурного фонду.
У цифровому середовищі відтворили три локації — будинок художниці, подвір'я та галерею. Для цього розробили понад 270 3D-моделей, більш як 20 інформаційних точок і близько десяти інтерактивних завдань.
Користувачі можуть відтворити натюрморт за етюдом, спробувати створити фарби та розмістити картини у віртуальній галереї. До квесту також додали аудіоспогади людей, які знали Катерину Білокур.
Ще один приклад такого формату — проєкт «Музей авіації: два світи / три виміри», реалізований 2025 року. У межах проєкту команда Skeiron оцифрувала інтер'єри семи літаків із колекції Державного музею авіації ім. О. К. Антонова та створила їхні 3D-моделі.
На основі цифрових матеріалів розробили VR-квест «Підготуй літак для Привида Києва», що поєднує історію авіації з інтерактивними технологіями. Такі музейні інновації особливо корисні для освітніх програм: інформація подається через гру та взаємодію, а користувач сам стає учасником цифрової історії.
Відкрити музейні фонди
Ще одна можливість, яку дає віртуальна реальність у музеях, — показати твори, що не представлені у постійній експозиції. У 2025 році Запорізький обласний художній музей реалізував проєкт «Бестіарій Марії Примаченко».
Віртуальна галерея складається з трьох залів, де представлені 70 оцифрованих робіт художниці. Проєкт також містить інтерактивні та ігрові елементи. Віртуальну галерею створили у форматі XR із використанням WebGL.
Переглядати її можна за допомогою VR-гарнітури, водночас вебверсія доступна онлайн. Для музеїв це можливість працювати з предметами, які більшість відвідувачів зазвичай не бачить, та розробляти на основі фондових колекцій нові цифрові продукти.
Об'єднати кілька музеїв в одному просторі
У спільному віртуальному просторі можна об'єднати одразу кілька музеїв. Так працює VR KOLO — мережа, до якої увійшли п'ять українських музейних установ із різних регіонів.
У VR-просторі представлено понад 120 оцифрованих експонатів, зокрема втрачених або пошкоджених унаслідок війни. Одягнувши VR-шолом, відвідувач може за кілька секунд переміщатися між віртуальними експозиціями національних заповідників «Хортиця» та «Чернігів Стародавній», краєзнавчих музеїв Охтирки й Прилук та заповідника у Дубні.
Проєкт реалізували за підтримки Українського культурного фонду у партнерстві з Forward Inc. та благодійною організацією «Фонд розвитку музеїв».
Відтворити виставку минулого
Віртуальний музей може зберігати не лише окремі експонати, а й цілі експозиції. У 2025 році простір Національного художнього музею України відтворили у 3D, зберігши архітектуру його залів.
Одним із проєктів стала цифрова реконструкція виставки «Український портрет XVII–XX ст.», яку мистецтвознавці Данило Щербаківський і Федір Ернст організували 1925 року. Так сучасні технології дали змогу через сто років знову зібрати історичну експозицію у віртуальному просторі.
Ще одна віртуальна виставка музею — «Шедеври NAMU» — представляє знакові твори з колекції. Переглядати її можна з комп'ютера, планшета чи смартфона або за допомогою VR-гарнітури.
Такі проєкти допомагають представляти українську культурну спадщину й за кордоном. Цифрову виставку можна відвідати з будь-якої країни без транспортування музейних предметів, а іншомовні версії дають змогу розповідати про українське мистецтво іноземній аудиторії.
Навіщо музею VR
Досвід українських проєктів показує, що VR не обов'язково означає створення цифрової копії всього музею. Технологію можна використовувати для конкретного завдання: провести екскурсію недоступною територією, створити освітній квест, відкрити фондові колекції, об'єднати кілька музеїв у спільному цифровому просторі або реконструювати історичну виставку.
Важливо й розрізняти формати. VR занурює користувача у цифрове середовище, передусім за допомогою спеціальної гарнітури. Водночас віртуальні музейні проєкти можуть поєднувати VR із 3D-моделюванням, браузерними турами, XR та іншими технологіями.
Саме тому музейні інновації мають починатися не з вибору технології, а з розуміння, навіщо вона потрібна відвідувачеві. Коли цифрові технології допомагають побачити недоступне або по-новому взаємодіяти з експонатами, вони справді розширюють можливості музею.
.jpg)