Як виглядало трипільське поселення? Для чого використовували глиняні фігурки? Що можуть розповісти про давню спільноту її посуд, житло та знаряддя праці? Музейні колекції дають матеріал для пошуку відповідей, а цифрові технології відкривають нові способи працювати з ним на уроках.
Один із прикладів — VR-виставка «Україна. Світ Трипілля», яку на початку жовтня презентували в Музеї історії міста Києва. Вона поєднує віртуальну реконструкцію поселення та оцифровані музейні предмети, допомагаючи розглядати археологічні знахідки в контексті життя давніх людей.
Від музейного предмета до розуміння минулого
У віртуальному просторі представлені житла, господарські приміщення, майстерня гончара та сакральна зона. Окремі сцени присвячені землеробству, приготуванню їжі, обробці металу й виготовленню речей повсякденного вжитку. Через ці заняття відвідувачі знайомляться з життям спільнот, які населяли територію сучасної України близько семи тисяч років тому.
Для виставки оцифрували предмети з колекцій Національного музею історії України, Київського обласного археологічного музею та Музею історії міста Києва. Серед них — кераміка, фігурки людей і тварин, знаряддя праці та побутові речі. Проєкт поєднує археологічні й історичні дані з 3D-моделюванням та інтерактивними елементами.
Для учнів такий формат може стати переходом від споглядання предмета до його дослідження. З чого він зроблений? Яких умінь потребувало його виготовлення? Що він свідчить про заняття людей та їхню взаємодію?
Водночас віртуальна реконструкція дає привід поговорити про те, як формується історичне знання. Археологічна знахідка є джерелом, а відтворене поселення — результатом її осмислення разом з іншими свідченнями. Обговорення цієї різниці допомагає учням розуміти, на чому ґрунтуються наші уявлення про минуле.
Як використати виставку в навчанні
Віртуальний перегляд може стати частиною уроку, якщо поєднати його з конкретним навчальним завданням. Наприклад, перед знайомством із виставкою вчитель може запропонувати учням з’ясувати, як природні умови впливали на заняття трипільців. Під час перегляду — звернути увагу на житло, знаряддя та господарські приміщення. Після нього — пояснити свої висновки, спираючись на побачене.
Інший варіант — обрати один музейний предмет і підготувати коротку розповідь про його матеріал, можливе призначення та місце в повсякденному житті. Така робота поєднує спостереження, пошук інформації та вміння аргументувати власну думку.
Це можливі способи використання виставки в освітньому процесі. Конкретні завдання, тривалість перегляду та складність обговорення вчитель визначає відповідно до віку учнів і теми уроку.
На важливості поширення виставки у школах під час презентації наголосила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури України Тетяна Бережна.
Більше можливостей для знайомства з музейними колекціями
В умовах війни, коли можливості для поїздок обмежені, цифрові матеріали набувають особливого значення для освіти. Вони допомагають підтримувати зв’язок між музеями та школами й знайомити учнів із колекціями поза межами музейних залів.
На платформі «єМузей» представлено віртуальний тур «Україна. Світ Трипілля», для якого зазначено українську та англійську мови екскурсії. Його можна розглянути як додатковий матеріал для підготовки до заняття або самостійного знайомства з темою.
Водночас використання цифрових продуктів у школі потребує підготовки: перевірки технічних умов, добору матеріалу й зрозумілої мети заняття. Для ширшого впровадження таких проєктів важливі також методичні рекомендації та співпраця вчителів із музейними фахівцями.
Спадщина як предмет дослідження
Знайомство з Трипіллям дозволяє говорити про історію території сучасної України в ширшому європейському контексті. Культурний комплекс Кукутень–Трипілля охоплює пам’ятки на територіях України, Румунії та Молдови. Українську частину транснаціонального об’єкта внесено до Попереднього списку ЮНЕСКО — це етап підготовки до можливого включення до Списку всесвітньої спадщини.
Для школи ця тема відкриває можливість обговорювати, як досліджують і зберігають археологічні пам’ятки, чому спадщина може бути спільною для кількох країн і яку відповідальність за неї несе суспільство.
Приклад виставки «Україна. Світ Трипілля» показує потенціал співпраці музеїв, освітян і технологічних команд. Музеї надають колекції та знання про них, розробники створюють цифрові середовища, а вчителі допомагають перетворити знайомство з матеріалом на осмислений навчальний досвід.
Цінність такої співпраці — у можливості навчити дітей уважно розглядати культурну спадщину, ставити запитання та шукати відповіді на основі історичних джерел.
VR-виставку «Україна. Світ Трипілля» створила ГО «Наша Основа» за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культурна спадщина» та у співпраці з генеральним партнером платформи — Благодійним фондом «МХП-Громаді».
.jpg)